Міністр закордонних справ Чехії переконаний, що Європейський Союз, подолає нинішню боргову кризу. Він каже, що ЄС має розширюватись. На думку Шварценберга, входження до ЄС балканських країн – правильний крок, який дозволить забезпечити стабільність Європи.
«Якщо залишити частину балканських країна поза ЄС, залишатиметься небезпека нового спалаху насильства у регіоні. Це як тримати в будинку бочку з порохом – вона будь-коли може вибухнути. З тих пір, як європейські країни залишили цю територію на початку ХХ-го сторіччя, там точились націоналістичні та релігійні конфлікти, зберігалась дуже не проста ситуація. Рівень безробіття на Балканах просто захмарний, а це створює умови для нового спалаху насильства».
Шварценберг розпочав свою кар’єру на посаді голови Міжнародної Гельсінської федерації прав людини у 1985-му році. Його робота полягала в документуванні порушень прав людини за «залізною завісою».
«У нас був зрозумілий та пізнаваний ворог, а це завжди спрощує роботу. Зараз поділу на чорне та біле більше немає, тож ситуація складніша. Тим не менше, загалом стан справ не порівняно кращий, адже нації, які перебували під окупацією звільнились, а це очевидний прогрес».
За словами міністра, сьогодні правозахисні організації відіграють важливу роль у розвитку стабільних демократичних інститутів та підтримці відповідального урядування у молодих європейських демократіях.
Карл Шварценберг серйозно стурбований ситуацією в Росії. Протягом останніх років, на його думку, країну не можна вважати демократичною.
«Я був шокований, коли Православна церква виключила священика, який висловив думку, що дівчат з гурту «Pussy Riot» не варто саджати в тюрму. Це дуже тоталітарне мислення, і вони поширене в Росії».
Водночас, за словами Шварценберга, в Росії наростає спротив репресіям.
«По перше, люди усвідомлюють, що з економікою щось не так. На це накладається посилення тиску з боку уряду. А росіяни ж бачили Європу, були у США. Це більше не закрите суспільство, яке не знає, що відбувається у світі».
Втім, голова МЗС Чехії каже, що слабкість опозиції – очевидна:
«Вони слабкі та розділені. Потрібен час, щоб вони стали сильними. Втім, вплив опозиції зростає. З’являються нові, часто повністю незалежні від усталеної опозиції, лідери. Росія, це окремий світ і розвивається по-своєму. Сподіваюсь, що колись люди там матимуть більше свободи. Нажаль, ми на це не можемо впливати».
